Педагогічне есе

Моє покликання - бути учителем

Учитель… Це посада чи покликання? Яким має бути сьогодні учитель? Єдине, що можна сказати із певністю,- творцем, а ще любити дітей. Справжньому вчителю завжди притаманні захоплення своєю роботою, людяність і щирість. А якщо Бог наділив учителя ще й фантазією та артистизмом, то кожна зустріч дітей з ним, - радість.

Вчитель – артист, роль якого триває не годину і не дві, а довгі роки. Він повністю занурюється у свою роль, живе нею. Вчитель – лікар, який лікує не тільки тіло, а й душу. Вчитель – будівник. Він будує людські долі.  У той же час вчитель – проста людина. Зі своїми радощами і печалями, проблемами. Він багатогранний і цікавий, добрий і суворий, справедливий і непідкупний. Звідки ж бере свої сили вчитель, щоб одночасно бути вихователем і педагогом, артистом і скульптором, батьком і матір’ю.

Зараз школа переживає не найкращі часи, і я це розумію. Вона відображає і несе в собі всі проблеми нашого суспільства. Але я дуже люблю свою роботу. У даний час не престижно бути вчителем, у школі залишились закохані, вірні їй люди, готові завжди на самопожертву в ім’я майбутнього. Для мене моя професія важлива. І ось уже дев’ятий рік віддаю цій справі свою душу і серце. Кожного дня на мене дивляться очі моїх учнів.

Я щоранку заходжу в клас –                                           

Щоб любові вогонь не згас,

На дитячих обличчях – усміх

Щоб віддати серце й душу

Що я варта, діти, без вас?                                               

Я щоранку заходжу в клас

Ви натхнення моє, мій успіх.      

Я учитель, я вчити мушу.

Яким же повинен бути сьогодні вчитель? Учитель  на своїх уроках повинен бути і актором, і художником, і творцем. Бути яскравою і привабливою особистістю, щоб у ній відчувалася сила волі і душі – ось це головне, що характеризує сучасного вчителя. Цьому вчать багато прочитаних книг, сотні пройдених доріг і велика кількість людей, яких я зустріла на своєму шляху. Цьому вчать мене мої учні, день в день. Сократ сказав: «…навчаючи, вчимося самі». І треба бути здібним учнем, щоб зрозуміти і прийняти всі уроки, які тобі дало життя, і стати справжнім вчителем. Треба вірити у свої сили і сили тих чиї очі кожного дня, з надією дивляться на тебе.

Кожен мій виховний захід – це маленький спектакль, це уроки людяності, етичності, моральності, пізнання себе, світу в ньому, уроки всебічного розвитку особистості школяра.

Мій досвід підказує мені, що я обрала вірний шлях. Моїм педагогічним кредо є слова В.Коротича «Те, що зернятком брав, - колоском поверни». Завдяки постійному пошуку, творчості, самовдосконаленню я виробила свій неповторний почерк у роботі, для мене «…нема щасливішої  долі, коли людина з твоїх рук, учителю, іде у світ – на краплю світ людніє»