Вислови мудрого вчителя

Умій померти на полі бою так, щоб і смерть твоя була перемогою.

* * *

Безстрашність, одухотворена        вірністю Батьківщині, найсильніша твоя зброя.

* * *

Але є цінність незмірно вища за життя моє і твоє - це життя нашої Вітчизни.

* * *

Гнівна ненависть до колонського животіння – це  моральна основа величі духу.

  *  *

Ненависть   і   презирство   до   жалюгідного   жи­вотіння - могутня зброя борця.

* *  *

Нехай живе людина,  яка не вміє шкодувати себе.

* * *

Є тільки дві форми гниття і горіння життя

* *  *

Хникання, сльози від найменшого болю - це живуче насіння егоїзму і боягузтва, відступницт­ва і зрадництва.

* * *

Жалісливість до самого себе, підвищена чут­ливість до власних болів і страждань породжує моральну глухоту.

  *  *

Батьківщина - твій дім, твоя колиска.

* * *

Тільки людина, особисто зацікавлена долею Вітчизни, по-справжньому розкривається як осо­бистість, по-справжньому дорожить своєю честю, гордістю сім'ї, свого роду, імені.

         *  *

Вічно живим і незамінним джерелом патріотич­них почуттів і переконань є любов сина і дочки до матері й батька, матері й батька до дітей, взаємна відданість і вірність.

         * *

Джерела патріотичних почуттів і переконань будуть чистими і невичерпними за тієї умови, ко­ли в сім'ї і в школі панує культ Матері й Батька, культ Дідуся й Бабусі.

         * *

Виховання обов'язку перед героями, які поляг­ли в боях за Батьківщину, перед героями, які відстояли Батьківщину, - найважливіша умова запобігання байдужості до суспільних інтересів.

Бути справді відданим Вітчизни громадянином -це означає любити її такою, якою її створили й утвердили старші покоління, якою вона вийшла з жорстокої боротьби в роки ворожих навал.

* *

Почуття особистої причетності до всенародного осяває особливим світлом знання про Батьківщину.

         * *

Історія Батьківщини - це вічно жива сила, яка створює громадянина.

         * *

Ідейне виховання, формування переконань - це насамперед особисте ставлення людини до свя­тинь Вітчизни - рідної землі, її свободи і незалеж­ності, честі і гідності, героїчного минулого і ве­личного сучасного нашого народу.

* *

Бути ідейно вихованим - це означає віддано любити і непримиренно ненавидіти.

         * *

Пам'ятай, ніколи не забувай, дітям і внукам своїм наказуй пам'ятати, хто врятував тебе, твою сім'ю, Вітчизну, наші духовні цінності, нашу історію від знищення.

         * *

Нема нічого дорожчого за Вітчизну.

         * *

В ім'я щастя, величі і незалежності Вітчизни справжня людина без вагань віддає життя, тому що життя без щастя, величі, незалежності Вітчиз­ни - це не тільки горе, а й ганьба.

         * *

Для кожного з нас Батьківщина починається з чогось маленького, ніби незначного    і непримітного.

*       *

Шкільне патріотичне виховання - це загарту­вання душі й тіла для можливих грізних випро­бувань.

* *

Ідея любові до Батьківщини формується тонко й складно. Ненависть до ворогів Вітчизни - це вершина, сходячи на яку, маленька людина бачить світ.

         * *

Тільки палка ненависть, непримиренність до ворогів Вітчизни відкривають перед юним грома­дянином справжню міру цінностей: доля Вітчиз­ни стає вищою і дорожчою за життя.

* *

Патріотичне бачення навколишнього світу саме й полягає в тому, що юний громадянин пізнає живу історію своєї сім'ї, своїх співвітчизників, що жили кілька століть тому, і тих, що недавно пішли в землю, в ім'я свободи і щастя, за які во­ни боролися.

* *

Усвідомлення і почуття Батьківщини я формую в юних громадян, розкриваючи перед ними істи­ну, що кожна жменька рідної землі, кожний камінь политі кров'ю борців-патріотів, що щастя дитинства, щастя мирної праці матерів і батьків, щастя   мрії   про   майбутнє,   завойоване   дорогою

ціною.

* *

Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах.

* *

Присвятити своє життя захисту Вітчизни – честь  юнака.

  *  *

Щит повинен бути завжди міцним, а меч -гострим.

*       *

Мужність думки - це спрямованість у май­бутнє.

*       *

Виховання мужності — одна з найважливіших граней усього процесу.

*       * 

Маленька людина повинна почувати себе силь­ною, здатною захищати інших - ось один із сек­ретів виховання.

* *

Мужність - це справжня краса духу й тіла, пе­реконань і вчинків.

*       * *

Мужність робить людину могутньою і доброю, сильною і ласкавою.

*       * 

Мужність не має нічого спільного з жорс­токістю. Ненависть до ворогів Вітчизни - це корені, які живлять твою любов і відданість до всього, що тобі дороге і що ти повинен захистити.

* *

Тільки той зможе виховати справжніх патріотів, у чиїх руках завжди горить вогник, що запалює в юних душах вічне полум'я ненависті до ворога.

* *

У свідомості кожного покоління, яке ми вихо­вуємо, ідейно надихаємо і благословляємо на са­мостійне діяння, повинна жити історична пам'ять нашого народу.

*       *

Патріотизм починається з колиски.

*       * 

Не може стати справжнім сином своєї Вітчизни той, хто не став справжнім сином своєї матері і батька.

* *

Патріотизм - це, образно кажучи, сплав почут­тя й думки, осягнення святині — Батьківщини — не тільки розумом, а й передусім серцем.

         * *

Патріотизм починається з любові до людини. Початки патріотичного бачення і відчування світу, почуття Батьківщини — в любові до найдо­рожчої на землі людини — до рідної матері.

 *  *

Любов до людини - це родючий ґрунт, на яко­му   розцвітають   квіти   патріотичного   служіння Батьківщині.

* *

Кожен повинен відчувати себе сином Вітчизни, переживати особисте почуття гордості від того, що він спадкоємець її тисячолітньої слави й тися­чолітніх духовних цінностей, творець її героїчно­го сьогодні.

*       * 

Нехай дитина відчує красу й захоплюється нею, нехай в її серці й пам'яті назавжди збере­жуться образи, в яких втілюється Батьківщина.

* *

Поганий син не може бути хорошим патріотом.

*  *

Краса рідного краю, що відкривалась завдяки казці, фантазії, творчості, - це джерело любові до Батьківщини.

Бути   справленім    громадянином    —    значить насамперед        піклуватися      про        майбутнє суспільства, а майбутнє - це діти.

* * *

Головний екзамен - чи може вихованець бути справжнім громадянином, трудівником, жити в любові і вірності.

*

Справжнє громадянське виховання починається там, де ідея і особиста праця - піт, мозолі, зливаючись воєдино,  творять те,  про що народ говорить: у людини є святе за душею.

         * *

Любов і відданість матері - це перша школа громадянськості, і якщо дитина вийшла безграмотною з цієї школи, то їй не оволодіти в майбутньому вищою школою громадянськості – відданістю інтересам Батьківщини.

 * *

Громадянське виховання - це виховання на громадянських ідеях.

* *

Громадянськість складається з почуття господаря, з почуття відповідальності за все, що є в наглому житті.

* 

Юнак, що сидить за шкільною партою, стане справжнім громадянином лише тоді, коли він бачитиме перед собою всю складність шляху, яким іти йому в житті.

*        *  *

Громадянина не  виховаєш,  якщо людина все бачитиме в рожевих барвах.

*       * *

Громадянськість складається з почуття господаря, спадкоємця, якого створили перші покоління, а також з почуття відповідальності за те,  що  є,  але чого не  повинно  бути  в  нашому

житті.

*        * *

Бо громадянськість - це насамперед відповідальність, обов'язок, та вища сходинка в духовному житті людини, на якій вона віддає себе справжньому ідеалові.

*       * *

Громадянськість - це пристрасть людського серця, і донести до юних душ пристрасть боротьби можна лише тоді, коли ти сам постаєш перед своїми вихованцями як громадянин.

До бесід про громадянськість треба внутрішньо готувати себе.

*       *

Готуючись до бесід про громадянськість, я намагаюсь усіма силами душі збагнути зміст того, про що розповідатиму, глибоко осмислити саму суть громадянської краси, доблесті, подвигу, щоб все по-новому пережити.

Виховна сила бесіди про громадянськість розкривається тоді, коли це прагнення переживається й закріплюється у взаємовідносинах, коли людина активно виражає себе.

Бесіда про громадянськість з підлітками - це розмова колективу ідейних однодумців.

Важливо, щоб я, вихователь, характеризуючи високу красу й доблесть громадянських подвигів і громадянського життя людини, вмів немовби заглянути в юні душі, і вже тоді, коли тільки доторкнувся до громадянської ідеї, вмів помітити найтонші поривання юних сердець.

Небажання вчитися - це наслідок громадянської незрілості, запізнілої дитячості.

Бесіди про громадянськість з учнями середнього й старшого віку повинні викликати у них роздуми про свою долю, про свій життєвий шлях.

Отроцтво і юність - пора морального, ідейного, громадянського самоутвердження.

Громадянська зрілість старшокласників стає реальністю тільки тоді, коли в роки ранньої юності є міцна ідейно-громадянська основа духовного життя колективу - життя в світі ідей.

...якщо ви бажаєте бути володарем юних душ, якщо прагнете, щоб серця учнів були відкриті до вашого слова, — створіть свою Хрестоматію громадянського виховання.

Програма бесід про громадянськість - не сухий перелік тем. Це матеріал про найдорогоцінніші моральні багатства без осмислення й переживання яких неможливе життя в світі ідей.

Одухотвореність творчою працею, переживання почуття гордості від думки, що я - майстер своєї справи, в мене - золоті руки, мене поважають за те, що я володар праці, - все це є справжнім народженням громадянина.

Бути громадянином у всіх відношеннях - це означає насамперед турбуватися про майбутнє суспільства, а майбутнє наше - діти.

Життя показує, що досвід громадянської відповідальності є дуже важливою передумовою суспільно-політичної активності підлітків, той, хто вміє відповідати за важливу працю перед суспільством, уміє виховувати почуття відповідальності і в інших людях.